За два дні наша віце-президентка Наталія зустрілася з трьома колишніми в’язнями концентраційного табору «Ізоляція» в Донецьку – Андрієм Кочмурадовим, Віталієм Соколовим та Валерієм Матюшенком. Цим табором керують російські окупаційні сили в окупованому Донбасі. Регулярні катування є звичним явищем. Валерій Матюшенко був звільнений лише в кінці червня 2024 року в рамках обміну полоненими. Внаслідок катувань усі троє, а також дружина Андрія Кочмурадова Олена Лазарєва, страждають від серйозних проблем зі здоров’ям, включаючи проблеми з суглобами, зубами, серцем і кровообігом, нервовою системою та інші. Вони отримують фінансову підтримку від Ad Pacem на лікування та придбання ліків.
Кочмурадов і Соколов розповіли, що перебування у в’язниці спричинило для них великі проблеми з пошуком роботи. Роботодавці відмовляють їм на підставі, що вони були політичними в’язнями, хоча пізніше українські суди визнали їх невинними. Соколов зараз працює охоронцем, а Кочмурадов досі залишається безробітним.
Лист від Валерія Матюшенка:
15 липня 2017 року пан Валерій Миколайович Матюшенко був викрадений агентами «Міністерства державної безпеки» (ФСБ) так званої Донецької Народної Республіки (ДНР). Він був засуджений до 10 років позбавлення волі і провів у полоні 7 років. Був звільнений в результаті обміну 28 червня 2024 року. Ось його історія:
«Я, Матюшенко Валерій Миколайович, 1965 року народження, українець, мешканець смт. Комсомольське Старобешівського району Донецької області, одружений, маю одного сина.
15 липня 2017 року я вийшов зі своєї квартири, щоб приєднатися до дружини, яка була в школі, де навчається наш син, і готувала клас до нового навчального року.
Я відкрив машину і в цей момент побачив білий мікроавтобус «Фольксваген» з кількома людьми всередині. Коли я вже збиралася виходити, до мене підійшли четверо чоловіків, одягли наручники і поліетиленовий пакет на голову. Вони затягли мене в мікроавтобус і кудись відвезли.
Я опинився в кімнаті, де мені сказали, що мене підозрюють у шпигунстві на користь України.
Я перебував у «МДБ ДНР» (ФСБ) та в катівні «Ізоляція» в Донецьку. У цій в’язниці було багато інших людей.
Спочатку мене кинули в маленьку кімнату. Вона не мала вікон і була розміром приблизно метр на два метри. Я не можу сказати, скільки часу я там пробув. Там постійно горіло світло і була камера спостереження. Потім мене перевели до підвалу. У підвалі було холодно. Мені давали їжу двічі на день, о 7 ранку і 7 вечора. Давали варену крупу без хліба.
Приблизно через три дні, о 2 годині ночі, мене вивели з камери і троє чоловіків почали бити.
Я не можу сказати, як довго вони мене били. Потім вони затягли мене в інший підвал. Там мене підключили до електричних дротів і почали катувати електричним струмом. Після цього повернули назад в камеру. Мені вибили зуби, зламали три ребра, і я спав сидячи більше місяця.
Побої продовжувалися майже щодня. У мене хвороба з дитинства:
Я страждаю на синдром Туретта, який загострився після катувань. На нервовому рівні у мене з’явилися проблеми зі щитовидною залозою. Важка праця призвела до пахової грижі, яку прооперували після мого повернення.
Мені потрібні зубні протези.
Після тортур і допитів «військовий суд ДНР» засудив мене до 10 років суворого режиму за шпигунство на користь України.
У цій «Ізоляції» я пробув десять місяців. Потім мене перевели до Донецького СІЗО. Після трьох тижнів у СІЗО мене перевели до колонії суворого режиму № 32 у Мінську, де я перебував до 28 червня 2024 року, коли мене звільнили.
28 червня 2024 року я прибув до Києва на гвинтокрилі. З аеропорту мене одразу відвезли в обласну лікарню, де я пробув два тижні. Зараз я вже місяць перебуваю в іншій лікарні, щоб отримати довідку про інвалідність. У мене багато проблем, в тому числі фінансових. Прошу Вашу асоціацію допомогти мені фінансово, щоб повернутися до нормального життя та придбати необхідні ліки.
З повагою».
Валерій Матюшенко
Andrij Kochmuradov 
Valery Sokolov 
Valery Matuschenko
