Асоціація «Ad Pacem servandam – За мир і проти війни» вже три роки підтримує в Сараєво (Боснія і Герцеговина) міжрелігійний та міжкультурний проект трьох теологічних факультетів (римо-католицького, сербського православного та ісламського).
У 2025 році Ad Pacem надасть фінансову підтримку трьом студентам Європейської літньої школи (з 1 по 15 липня). Додаємо дві брошури, в яких представлено цю літню школу та її програму.
Крім того, надаємо мотиваційні листи трьох цьогорічних стипендиатів.
Драгана ВУЧКОВІЧ
Мене звати Драгана ВУЧКОВІЧ, я студентка програми міжрелігійних студій та миротворчості, спільної магістерської програми, яку пропонують три теологічні факультети в Боснії і Герцеговині. До цього магістерської програми я отримала диплом факультету історії та латинської мови, а потім магістерський ступінь з демократії та прав людини в Південно-Східній Європі. Я є членом Сербської православної церкви, вільно володію англійською мовою, а моя рідна мова – сербохорватська. Я отримав сертифікати з німецької, французької, іспанської та російської мов, які продовжую вдосконалювати, відвідуючи курси. Я роблю це, щоб мати змогу захищати добробут і мирне співіснування народів Боснії і Герцеговини на міжнародній арені та в визнаних інституціях.
З 2020 року я працюю європейським послом молоді, призначеним Європейською Комісією в рамках програми регіональної комунікації для Західних Балкан. Я беру активну участь у регіональній співпраці на користь молоді на Західних Балканах та налагодженні зв’язків між молоддю та партнерами з Європейського Союзу. Для мене ЄС є універсальним гарантом миру та поваги до прав людини.
Я народилася в Сараєво в 1995 році і, на щастя, не зазнала жахів війни, але живу з досвідом своїх батьків, які через війну були змушені змінити місце проживання (ми жили в Добої та Баняуці) і втратили близьких родичів. З часом, завдяки освіті та дитинству, проведеному в багатоетнічному середовищі, я усвідомила, що доля моїх батьків є долею багатьох батьків моїх друзів, незалежно від їхнього етнічного походження. Я є активісткою і беру участь у мирних ініціативах у своїй країні та регіоні.
Я вважаю, що моя участь у цій літній школі є ще одним кроком до зміцнення та збереження миру в Боснії і Герцеговині. Я сподіваюся зустріти людей, які поділяють ті самі ідеали. Оскільки вони приїжджають з різних частин світу, їхній досвід буде для мене дуже цінним.
Я переконана, що все, чого я навчуся в липні під час занять та екскурсій у Європейському літньому університеті в Сараєві, дозволить мені здобути додаткові навички та інформацію, щоб сприяти підтримці сталого миру в Боснії і Герцеговині та в усьому регіоні. Це моє найзаповітніше бажання.
Зараз я живу в Східному Сараєві.
Харіс ХУСКІЧ
Мене звати Харіс Хускіч, я народився в Тузлі (Боснія і Герцеговина) в 1995 році. Я належу до післявоєнного покоління Боснії і Герцеговини. Хоча я пережив роки війни в дитинстві, слухаючи батьків і спостерігаючи за їхнім життям, я зрозумів, що війна руйнує не лише одне покоління. Втрата навіть одного невинного життя – це справжня втрата для всього людства. Рани війни в Боснії і Герцеговині досі болісно відкриті: багато з тих, хто був невинно вбитий під час геноциду в Сребрениці, досі не знайшли свого останнього притулку. Суспільство, в якому я живу, вимагає постійних зусиль на благо миру, освіти та наполегливої праці. Я вірю, що моє покоління має унікальну можливість зробити багато для миру та взаєморозуміння.
У 2018 році я закінчив факультет ісламських студій Сараєвського університету. Я одружений і зараз живу та працюю імамом у Сараєво. Це означає, що я щодня контактую з людьми та їхніми історіями. Саме завдяки цій близькості до людей я відчуваю велику відповідальність за те, щоб бути тим, хто поширює надію, взаєморозуміння та мир у суспільстві, в якому я живу і зростаю.
Зараз я здобуваю ступінь магістра з міжрелігійних студій та миротворчості, що дає мені цінні знання та збагачує зустрічами на шляху до діалогу та кращого порозуміння, що я вважаю надзвичайно важливим.
Я розмовляю англійською та маю пасивне знання арабської та шведської мов.
Я вважаю європейський літній університет цінною нагодою зустріти людей, які поділяють ті самі цінності миру, любові та взаємоповаги. Я вірю, що зустрічі та діалог є найкращими засобами для налагодження мостів та подолання розбіжностей.
На мою думку, свобода є однією з основних цінностей Європейського Союзу, а також необхідною передумовою миру та добробуту. Тільки вільна людина може бути справжньою людиною і тільки така людина може дати найкраще, що є в ній.
Моє світобачення також сформовано такими віршами з Корану:
«О люди! Ми створили вас чоловіками і жінками і зробили вас народами і племенами, щоб ви пізнали один одного. Найблагородніший з вас перед Богом – найблагочестивіший». (Коран, 49:13)
«О ви, хто вірує! Входьте в мир і не йдіть слідами сатани, бо він є вашим ворогом. (Коран, 2:208)
«Хто вбиває людину [несправедливо], той ніби вбив все людство. А хто рятує життя, той ніби врятував все людство» (Коран, 5:32).
Ці вірші доповнюються біблійним посланням:
«Блаженні миротворці, бо вони будуть названі синами Божими». (Матвія 5:9)
З цих причин я вважаю, що сприяння миру та заохочення кращого взаєморозуміння між народами є як духовним, так і людським обов’язком.
«Після переїзду до Сирії у віці восьми років я почав вивчати арабську мову.»
Самір АБУКАФ
Я народився в Белграді в 1985 році в змішаній родині: мій батько – сирієць, який приїхав до Югославії в 1960-х роках для вивчення ветеринарної медицини, а мати – сербка.
Я почав ходити до початкової школи в Сербії, але через конфлікти в колишній Югославії моя родина переїхала до країни мого батька в 1993 році. Я жив і навчався там до 2011 року, коли в Сирії почалася війна. Тоді я повернувся до Сербії, де живу і навчаюся дотепер.
Я навчався в сільськогосподарському інституті в Латтакії, Сирія, а потім на факультеті сільського господарства в Сербії. Зараз я закінчую магістратуру з міжрелігійних студій та миротворчості в Сараєво.
Завдяки моїм батькам, моя сестра і я були в значній мірі захищені від реальності війни, але в дитинстві ми все одно відчували, що щось не так. Ми відчували напругу між людьми, наслідки економічної інфляції, приїзд біженців та інвалідів війни, а також від’їзд наших сусідів і друзів. Найважче було розлучитися з рідними, друзями та місцем, де ми виросли.
У віці восьми років моя родина переїхала до Сирії, і я зміг вивчити арабську мову.
У Сирії я ще більше зіткнувся з іншою культурою та способом життя. Перед від’їздом я також пам’ятаю, як відчував на собі вплив різних форм пропаганди та підбурювання, що поширювалися в той час.
З самого дитинства я цікавився гуманітарними науками: історією, антропологією, географією, міжрелігійними та міжкультурними відносинами. Ця пристрасть природно привела мене до навчання в цих галузях, які, на мою думку, є необхідними для розуміння людей і налагодження зв’язків між різними спільнотами. Мій життєвий шлях і досвід життя на Близькому Сході та на Балканах дозволяють мені бачити речі з різних культурних, релігійних та історичних точок зору.
Протягом останніх десяти років я працював з різними гуманітарними організаціями на шляху біженців на Балканах, зокрема в Греції, Північній Македонії, Сербії та Боснії і Герцеговині. Особливо це стосувалося роботи з організацією «Лікарі без кордонів» (MSF), Данською радою з питань біженців (DRC) та іншими гуманітарними неурядовими організаціями, які надавали допомогу мігрантам переважно на місцевому рівні. Моя робота була зосереджена на захисті прав людини, інтеграції та сприянні взаєморозумінню між людьми різних культур і національностей.
Я не одружений і розмовляю сербською-хорватською-боснійською (рідна мова), арабською, англійською та трохи перською. Я вірю, що мова є ключем до розуміння іншої людини: вона відкриває двері до культури та звичаїв і розширює наш світогляд. Як казав мій батько, «кожна мова, яку ти вивчаєш, робить тебе новою людиною».
Я глибоко вірю в такі цінності, як взаєморозуміння, повага, невтручання та повага до різноманітності. Я вважаю Європейський Союз простором, де ці цінності культивуються та просуваються. Для мене важливо бути частиною цього бачення.
Участь у Європейському літньому університеті була б для мене можливістю збагатити свій академічний та особистий досвід. Це дозволило б мені зустріти інших людей, які поділяють мої інтереси, та поглибити своє розуміння процесу зміцнення миру та міжрелігійного діалогу. Я сподіваюся використати ці знання, щоб зробити внесок у розвиток своєї громади та підтримати мирне співіснування, особливо в таких багатокультурних регіонах, як Балкани та Близький Схід.
