Вона народилася в Донецьку в 1979 році і є викладачем історії, кандидатом історичних наук. Викладала в Національному університеті Донецька для студентів різних факультетів і брала участь в численних конференціях в Україні, Білорусі, Росії та Ізраїлі. Автор численних статей.
У 2014 році вона втекла до Вінниці разом з мамою і всім університетом.
На жаль, у Вінниці Люба не отримала повного викладацького навантаження, і щоб заробляти достатньо для виживання, вона поєднувала дві підробітки – у Львові та Вінниці. Вона ніде не могла знайти постійну роботу, бо була з Донецька.
У березні 2015 року мати Люби збило машиною на пішохідному переході і вона померла.
Люба була шокована від несподіваної втрати. Вона пішла з роботи і поїхала на Камчатку до своєї єдиної тітки, сестри покійної матері. Однак їй не вдалося залишитися там надовго, так як вона почувалася дискримінованою в Росії як українка. Ситуація була аналогічна тій, яка склалася в Україні, де її сприймали як донецьку. Вона вирішила повернутися в Донецьк, де їй залишилася у спадок квартира матері.
Там вона зустрічається зі своїм давнім другом, з яким навесні 2016 року в неї народилася дитина – Євгенія. Субсидій від Донецької Народної Республіки (ДНР) не вистачало навіть на придбання підгузників: її хлопець працював на різних рроботах і, крім Люби і Євгенії, повинен був утримувати бабусю і сина від його першого шлюбу. Люба відмовилася викладати на курсах історії в Донецькому університеті і отримувала жалюгідні копійки як фрілансер за написання всіляких текстів.
З 2018 року його отримувала від нас 20 євро в місяць.
Наш комітет вирішив допомогти Любі вибратися з окупованих територій, щоб вона могла пред’явити українські документи, що засвідчують особу, собі і своїй дочці. У неї забрали паспорт, коли вона перетнула кордон окупованих територій, і не повернули. З тих пір у неї не було офіційних документів.
У грудні 2018 – січні 2019 роки ми організували розпродаж випічки, щоб підтримати Любу і допомогти їй і її дитині переробити документи і спробувати вибратися з окупованих територій. Було зібрано понад 400 євро.
У березні 2019 року Любі вдалося переробити для себе і своєї дочки документи – дозвіл на перетин кордону між Україною і окупованими територіями.
Тільки в кінці літа 2019 року Люба отримала український паспорт, і другий – для своєї дитини.
Але їй не вдалося знайти роботу у вільній Україні, і вона не могла наважитися поїхати з Донецької Народної Республіки без постійної роботи.
Восени 2019 року Люба перенесла важку депресію, з якої змогла вибратися тільки за допомогою професійних медиків.
З осені 2019 року Люба не отримує від нас грошей, але отримала 2 пакунки одягу для неї і для дитини. Вона все ще шукає постійну роботу у вільній Україні, щоб виїхати з ДНР. Ми, як організація, готові фінансово підтримати її і її маленьку сім’ю на новому місці.