Лариса походить з греко-католицької родини міста Донецька. Коли розпочалася війна, її родина не могла виїхати, тому що дідусь і бабуся відмовлялися залишити місто, а батьки не могли залишити їх самих без догляду. Заради майбутнього єдиної дочки, Лариси, батьки вирішили, що мати виїде з дочкою в прикордонне українське містечко, де Лариса могла в набчатися в українській школі. Її матері довелося багато працювати, аби мати змогу платити за оренду кімнати та забезпечувати прожиття у чужому місті. Але жертви не були марними – Лариса отримала український дуплом про середню освіту с високими оцінками і в 2019 році змогла поступити до Національного університету в Києві, де вона вивчає іноземні мови. З цього часу вона живе сама і має сама дбати про себе. Її мати повернулася на окуповані території, де вона має дбати про своїх літніх батьків. Сім’я Лариси не має змоги допомагати дівчині. З початку пандемії Лариса не могла навіть побачитися зі своїми рідними.
З січня 2021 року Аd Pacem вирішила підтримувати Ларису в її навчанні і надати їй місячну ступендію у розмірі 80 €. Фінансування цих місячних виплат на академічний рік з вересня 2021 по липень 2022 року взяв на себе Ківаніс-клуб Люксембурга.
Після Російського військового вторгнення, Лариса виїхала спочатку до Західної України, а потім і до Польщі, де отримала тимчасовий прихисток. Лариса продовжує своє навчання дистанційно і успішно сдала екзамени. Проте з літа 2022 Adpacem припинила фінансову підтримку цієї студентки, оскільки вона покинула територію України.