Дії на підтримку України

Інтерв’ю з Тетяною ПОНОМАРЕНКО, директоркою психіатричної клініки у Ворзелі (Київська область), проведене 2 липня 2023 року Наталією ПАНТАЛЕОНІ, віце-президенткою “Ad Pacem servandam – За мир і проти війни”.

Пані Пономаренко, якими були завдання та методи лікування цієї психіатричної лікарні до війни, що розпочалася 24 лютого 2022 року?

Психіатрична лікарня №2 у Ворзелі з моменту свого заснування мала завдання задовольняти потреби населення Києва та Київської області в психіатричній допомозі та лікуванні. Загалом лікарня має вісім відділень, найважливіші з яких: для дітей та підлітків, для людей з синдромом Дауна, для людей з аутизмом, для людей з психо-поведінковими розладами та для людей із затримкою психічного розвитку. Окремий підрозділ присвячений допомозі хворим людям з алкогольною залежністю.

 

Скільки людей, травмованих війною, із зони бойових дій, зараз проходять лікування в цій клініці? Як змінилися ці завдання з початком війни? Скільки тут працює співробітників і волонтерів?

З 2015 року госпіталь спеціалізується на наданні допомоги ветеранам, які зазнали психологічних травм внаслідок військових дій на Донбасі. Більшість пацієнтів страждають від травм, спричинених російською агресивною війною. Це солдати, які воювали на фронті і не можуть впоратися з жахливою реальністю війни: їм довелося вбивати людей або пережити смерть друзів, не маючи змоги цьому запобігти. Серед пацієнтів є солдати, які відчувають, що суспільство змушує їх йти на війну, а є й такі, кого війна на фронті обійшла стороною. Є також солдати і цивільні, які пережили ув’язнення і тортури, і ті, чиї рідні стали жертвами сексуального насильства. Нарешті, є пацієнти, які через нездатність самостійно впоратися з травмою занурюються в наркотичну та алкогольну залежність. Багато пацієнтів страждають від глибокої депресії, тривоги і мають психосоматичні скарги.

Лікарня може вмістити максимум 300 пацієнтів, і приблизно 45-50 з них повинні мати можливість лікуватися амбулаторно, тобто приїжджати вдень, а ночувати вдома. Наразі в лікарні працюють 16 лікарів, 34 медсестри та 16 працівників (секретар, кухарі, водії швидкої допомоги, робітники, прибиральниця). На сьогоднішній день персонал перевантажений роботою і явно недоукомплектований, оскільки лікарня приймає більше пацієнтів, ніж дозволяє інфраструктура. Коли в лютому 2022 року розпочалася російська агресія, лікарні лікарня прийняла додатково 62 пацієнти з Харківської психіатричної лікарні. Їх довелося евакуювати з Харкова. Оскільки Харківська психіатрична лікарня не була відновлена після нападу Росії на місто, всі пацієнти наразі залишаються у Ворзелі. У вихідні на всіх 300 пацієнтів чергує лише один лікар-психіатр.

Проте до лікарні приходять волонтери, щоб запропонувати свою допомогу. Здебільшого це студенти-психологи та студенти-медики, які не мають права брати на себе відповідальність у лікуванні, а тому можливості для роботи обмежені. До початку війни в лікарні було дитяче відділення.

Члени кінологічного клубу з Києва регулярно приїжджають зі своїми собаками, щоб допомогти лікарям у каністерапії з хворими людьми.

Які основні хвороби та психічні розлади у цивільних пацієнтів і військових, які приїжджають сюди з фронту?

Ми, відповідальні особи, за законом не маємо права публікувати точні статистичні дані наших пацієнтів. Але це факт, що цей госпіталь спеціалізується на лікуванні ветеранів війни з 2015 року.

З якими очікуваннями ці люди йшли на війну? Чи не є ці сподівання хибними з огляду на те, що чекає на солдатів там?

Особиста історія кожної людини індивідуальна. Багато патріотів пішли на війну, щоб захистити свою країну. Але реальність, яка чекає на солдатів на фронті, набагато жорстокіша, ніж вони могли собі уявити.

 Чи були ці чоловіки і жінки готові до війни?

Ні, загалом можна сказати, що люди не були готові до війни взагалі. До дня масованої російської атаки ніхто не вірив, що таке можливо. Тим більшим був шок серед українців.

Чи вистачає в цій клініці кваліфікованого персоналу для проведення терапії?

Персоналу не вистачає, особливо персоналу, який пройшов підготовку в галузі військової травми. Наші лікарі працюють на межівигорання. Також не вистачає медикаментів; гарантовані державою квоти були скорочені, хоча під час війни госпіталю потрібно набагато більше ліків.

Що роблять ці чоловіки і жінки після лікування?

Після лікування цивільні пацієнти повертаються до мирного життя. На жаль, кількість рецидивів велика. Це пов’язано з тим, що війна триває і майже щодня лунають гучні сирени,  трагічні новини доходять до людей щодня.  Після лікування більшість бійців повертаються на фронт.

 З якими матеріальними та кадровими проблемами сьогодні стикається клініка?) Чого не вистачає насамперед?

Перш за все, не вистачає медикаментів та необхідного медичного і матеріального обладнання. Під час російської окупації всі комп’ютери та медичне обладнання були або вкрадені, або знищені. Серйозно пошкоджена система опалення. З кухні викрали навіть ополоники та столові прилади. Медичні енциклопедії в кабінеті директорки були спалені. Кілька відділень лікарні гостро потребують ремонту. У багатьох приміщеннях, де під час окупації були вибиті вікна і двері, падав сніг і дощ, тому підлогове покриття пошкоджене і в багатьох місцях з’явилася пліснява. Вони потребують термінової заміни. Невелика теплиця, де пацієнти вирощували власні овочі, що також є частиною терапії, була зруйнована.

Чи отримує клініка допомогу з-за кордону? Яка частина потреб клініки покривається за рахунок цієї допомоги?

Після звільнення Ворзеля і повернення ув’язнених до лікарні, в першу чергу, допомагають громадяни України. Деякі фермери з околиць привозять молочні продукти та їжу. Спортивні клуби з Києва допомогли прибрати і, наскільки це можливо, відремонтувати будівлі після окупації.

Німецька організація зробила грошову пожертву на придбання медикаментів. Їх малo вистачити до кінця 2023 року. Але реальні потреби зросли настільки швидко, що ці пакети допомоги були використані всього за 3 місяці.

Коли пані Панталеоні запитала, чи може “Ad Pacem” негайно допомогти пожертвою на закупівлю ліків, на очі директорки навернулися сльози. Вона зізналася, що на даний момент у багатьох напрямках у клініці є ліки лише до кінця поточного тижня. Вона з вдячністю прийняла пропозицію негайно придбати пакет допомоги на суму 1000 євро (див. на сайті під заголовком “Війна Росії проти України”, 3 липня 2023 року).

Пані Тетяна Пономаренко з Наталією Панталеоні та нашим представником в Україні Анатолієм Кметком.

Війна Росії проти України, Дії на підтримку України

1 вересня 2023: Психіатрична лікарня у Ворзелі (Київська область) отримала ліки для лікування постраждалих від війни. Ці ліки були придбані на кошти, які наша асоціація Ad Pacem отримала в серпні в Італії, під час двох благодійних концертів в Serra Sant’Abbondio і Pergola та заклику до пожертв у францисканському монастирі Ostra Vetere.

Війна Росії проти України, Дії на підтримку України

З березня 2023 року Ad Pacem підтримує дитячий будинок “Місто добра” в Чернівцях (Західна Україна), де проживає 400 біженців війни, в тому числі 150 дітей з інтернатів. Це діти від народження до 7 років. З початку війни шелтер також приймає матерів з дітьми із зони бойових дій. Крім того, сюди було евакуювано три дитячі будинки з Одеси та Миколаєва. До середини травня 2023 року нами було профінансовано 10 дитячих ліжок, 10 дитячих комодів з пеленальними столиками, 5 очищувачів повітря та пароочищувач Kärcher.

Війна Росії проти України, Дії на підтримку України

13 травня відправка з Люксембургу та 19 травня 2023 року прийом у Харківській лікарні, відділення інтенсивної терапії, одноразових простирадл, гігієнічних рушників та памперсів для лежачих хворих.

Дії на підтримку України

5 квітня 2023: Лікарі, яким ми допомагаємо, зараз перебувають у мобільному польовому шпиталі під Краматорськом. Вони отримали три бронежилети із захисними пластинами 6-го покоління (кращої якості),три шоломи з акустичним захистом та три пари черевиків

Дії на підтримку України

Для інформаційного бюлетеня № 10 ОПЕРАЦІЯ « ІГОР » пройшла успішно

В інформаційній бюлетені № 10 ми звернулися з закликом підтримати термінову операцію Ігоря, мирного жителя, важко пораненого в лютому 2021 року під час зіткнень між українською армією і пророссійскіми сепаратистами.

З тих пір Ігор чекав вдома можливості проведення операції. Але сім’я не могла зібрати потрібні гроші, які потрібно було заплатити перед операцією. Тим часом стан Ігоря погіршувався.

В кінці квітня ми дізналися про його поранення. Ми вирішили оплатити витрати на операцію і все необхідне лікування.

Протягом травня операція, яку кілька разів відкладали, відбулася. Це була складна операція, що тривала з ранку до вечора, в ході якої були видалені всі осколки, які в результаті поранення перебували в черевній порожнині. Внутрішні органи були повернуті на місце. Ігор перебував у лікарні протягом місяця і проходить дуже важкий післяопераційний період.

На сьогоднішній день він повернувся додому і продовжує щоденне реабілітаційне лікування в лікарні. Протягом декількох тижнів йому доведеться дотримуватися суворої дієти, але він залишиться інвалідом на все життя. У нещодавній телефонній розмові він подякував нашу асоціацію і всіх людей, які спонтанно зробили пожертву, щоб врятувати його життя.

Дії на підтримку України, Інформаційний бюлетень

Цивільна жертва війни в Східній Україні

Війна на Сході України, яка майже зникла з наших ЗМІ, продовжує щодня приносити свої жертви. Ми вирішили повідомити вам про відкладний випадок, в якому наша асоціація “Ad Pacem” вирішила підтримати потерпілих, якщо це можливо з вашою допомогою.

Йдеться про термінову операцію для молодого Ігоря, мирного жителя, пораненого кулями на лінії фронту. У сім’ї не вистачає грошей, щоб оплатити операцію та перебування у шпиталі.

Термінова хірургічна операція

В останні місяці на лінії фронту, де протистоять українська армія і озброєні Росією сепаратисти, поновилися перестрілки. Багато сімей продовжують жити на небезпечних територіях, тому що не можуть переїхати в інші місця, не маючи друзів або родичів, які могли б їх поселити.

Це випадок 22-річного Ігоря, який живе зі своїм батьком в селищі недалеко від лінії фронту.

В кінці лютого він знаходився в своєму саду, коли був важко поранений кулями в живіт (важко пошкоджений кишечник) і руку. Була проведена перша операція з термінової і тимчасової обробки рани в черевній порожнині і були ампутовані два пальці на руці. Друга і більш важлива операція кілька разів відкладалася через санітарну кризу в регіоні (Ковід). Ми знаємо, що фінансове становище батька не дозволяє йому оплатити цю другу операцію, яка має бути проведена 19 травня. Вона відбудеться тільки в тому випадку, якщо він заздалегідь заплатить лікарні і купить ліки. Хірург порадив йому не купувати російські ліки, які дешевше, але набагато менш ефективні для цієї операції.

Через хорошого знайомого, з яким ми допомагаємо вже багато років, нас з’єднали по телефону з зневіреним батьком Ігоря. Операція необхідна для порятунку життя його сина, якому доведеться провести не менше двадцяти днів в лікарні з інтенсивним лікуванням. Крім того, батько повинен купити все ліки для післяопераційного періоду.

За наявною у нас на даний момент інформацією, витрати на операцію Ігоря сягнуть 800 євро, на медикаменти – близько 400 євро, на післяопераційний період з інтенсивною терапією ще раз близько 400 євро. Середній робітник  на окупованих проросійськими сепаратистами територіях заробляє в кращому випадку 150 євро в місяць. Прибуток батька Ігоря менше навіть цієї суми.

Ми звертаємося до вашої щедрості, щоб допомогти Ігорю оплатити його операцію та лікування у шпиталі. Кожне пожертвування, яким би маленьким воно не було, змінить ситуацію на краще.

Ви можете зробити пожертву на наш банківський рахунок IBAN LU28 0099 7800 0064 0276 (BIC: CCRALULL) із зазначенням “Операція Ігор”.

Велике спасибі всім, ми будемо інформувати вас про подальші дії у цій акції термінової допомоги в найближчі тижні.

Сергій

У липні 2024 року Сергій М. закінчив Харківський університет зі ступенем бакалавра комп’ютерних наук. Його стипендія протягом чотирьох років навчання була повністю профінансована за рахунок продажу нашого календаря Ad Pacem 2021. У своєму останньому листі він подякував нашому комітету і тим, хто зробив його навчання можливим. Ця стипендія була дуже важливою, оскільки без неї він не зміг би виїхати з окупованих територій в той час. Зараз він продовжує навчання самостійно, щоб отримати ступінь магістра в тому ж університеті. 


У своєму листі до нас Сергій описує, як він пережив події з лютого до літа 2022 року:

      24 лютого все почалося швидко і несподівано. Харків розташований усього за 30 км від кордону з Росією і один із перших прийняв на себе удар. Коли о 4-й годині ранку почався ракетний обстріл міста, було дуже страшно, але найбільше лякала перспектива окупації Харкова росіянами. Я прожив в окупації з 2014 по 2020 рік. Я на собі знав, як це. Від цього було найстрашніше.

     Харків завмер: на вулицях немає людей, магазини не працюють, банки не працюють, зв’язку немає, продуктів немає, світла і води немає. Так тривало кілька тижнів. Потім почала з’являтися гуманітарка, волонтери почали завозити воду і продукти. Хоча була постійна небезпека обстрілів, люди почали виходити з укриттів.

      Навесні я перебрався спати в коридор, щоб бути подалі від вікон і дотриматися правила “двох стін”. Постійні сирени, авіанальоти, вибухи.

     Основні бойові дії біля Харкова відбувалися з лютого до травня. Потім стало зрозуміло, що ЗСУ і тероборона вистояли. Хоча після таких масованих обстрілів деякі райони мають такий вигляд, що їх можна використовувати як локації для фільмів про апокаліпсис. Зруйновані історичні будівлі в центрі міста.

     Мені пощастило, що мій будинок уцілів (хоча війна й обстріли тривають і сьогодні). Хоча так пощастило далеко не всім. Люди жили в підвалах, готували їжу на багаттях, розведених біля під’їздів.

    На початку травня відновилося навчання в університеті. Навчалися дистанційно. Через проблеми з інтернетом викладачі прибрали дедлайни. Усі завдання потрібно було здати до початку сесії. Терміни семестру перенесли, і я встиг успішно зробити всі практичні роботи. Сесію здав успішно. І у вересні вже почався 3 курс.


Влітку 2020 роки ми прийняли рішення дати ще одному випускнику з окупованих територій Донбасу можливість вчитися в Україні. Ми вибрали Сергія з Горлівки.

З початку війни Сергій навчався в місцевій школі, контрольованій ДНР, але в той же час навчався дистанційно за українськими шкільним програмам, щоб потім мати можливість отримати диплом української середньої школи. Старша сестра Сергія покинула Горлівку в 2015 році. Решта членів родини залишилися, тому що стара і хвора бабуся не може виїхати, а мати Сергія не може залишити її одну.

Матеріальне становище сім’ї дуже важке. Батько – безробітний, але виконує невеликі роботи, наприклад, ремонтує машини, щоб прогодувати сім’ю. Тільки мати Сергія працює бухгалтером, що дозволяє сім’ї виживати на межі існування. Сергій дуже хотів вчитися в Україні і отримав хороші оцінки на випускних іспитах. Це дозволило йому вступити до Харківського університету без додаткової плати за навчання. Ми вирішили підтримувати Сергія, виплачуючи йому 60 євро в місяць на навчання.

Продаж календаря Adpacem на 2021 рік із світлинами марша за мир дала нам змогу забезбечити повний термін навчання Сергія до отримання ним диплома бакалавра у 2024 році.  

Дії на підтримку України

Інформаційний бюлетень № 7

Звернення по допомогу – ТЕРМІНОВА ХІРУРГІЧНА ОПЕРАЦІЯ

Ми звертаємося до Вашої щедрості, щоб допомогти людині, якій терміново потрібна дорога операція, яка врятує їй життя. Ця людина проживає східноукраїнських територіях, окупованих російськими військами.

Факти

3 травня у Ірини (ім’я змінено з метою захисту особи) трапився нирковий напад. Її доставили в найближчу лікарню, де в одній з нирок був знайдений камінь діаметром 2 см. В ході першої операції камінь вдалося трохи зрушити, щоб забезпечити потік рідини назад в нирку. Однак, цей камінь абсолютно необхідно видалити. Це можливо тільки за допомогою складних методів і спеціального обладнання в центральній клініці міста.

Continue reading “Інформаційний бюлетень № 7”