Екскурсія містом Нойнкірхен (Саарланд) з обговоренням теми «Мир»
За запрошенням представниці місцевої громади Кати Гросс, 20 вересня дюжина учасників організації Ad Pacemвзяла участь в екскурсії містом Нойнкірхен (Саарланд). Захід відбувся в рамках «Міжкультурного тижня та Тижня справедливості».
Екскурсія складалася з п’яти зупинок, на кожній з яких пропонувалися тематичні роздуми, пояснення, молитви та пісні. Перед тим як вирушити до наступної зупинки, один із молодих учасників розфарбовував спреєм логотип, який поєднував символи трьох монотеїстичних релігій — юдаїзму, християнства та ісламу — а також фігуру ангела.
Перша зупинка — центр зустрічей єпархії Тріра momentum у Нойнкірхені. Тут учасники представилися, а завдяки синхронному перекладові французькі гості могли повноцінно стежити за перебігом подій. Переклад супроводжував групу протягом усієї екскурсії.
Друга зупинка — так званий «бункер-шпилька», історичний об’єкт часів Другої світової війни. Один із екскурсоводів розповів про призначення цього укриття, у якому під час авіанальотів союзників могли знайти захист до 400 осіб. До кінця війни на території металургійного заводу функціонували 40 таких протиповітряних сховищ.
Бункер має 8 поверхів і 12 туалетів. Доступ здійснювався дерев’яними сходами, що вели на 2-й і 3-й поверхи. Всі рівні були оснащені системою природної вентиляції через герметичні трубопроводи. На даху розташовувалась вентиляційна установка з фільтрами, які могли працювати вручну у разі вимкнення електроенергії. Зв’язок між поверхами забезпечувався голосовими трубами.
Третя зупинка — меморіал примусовим робітникам, створений японським художником Сейдзі Кімото, який проживав у Нойнкірхені у 1997–2015 роках.
Пам’ятник присвячено пам’яті близько 3000 іноземних робітників, яких під час Другої світової війни примусово використовували на металургійному заводі, у вугільних шахтах та сільському господарстві. Вони були родом з усієї Європи й утримувалися в 22 таборах по місту. Близько 400 з них загинули від виснаження, хвороб і жорстокого поводження.
Композиція меморіалу включає дві фігури: змучена жінка з зеленої міді, що символізує примусову робітницю, намагається підняти важку сталеву балку висотою 7,7 метра. Поряд — фігура наглядача або байдужого спостерігача, який лише дивиться або відвертається. Залишки цегляної стіни на постаменті нагадують про бараки, де мешкали робітники. Імена, викарбувані на постаменті — Жан, Альберто, Антонія, Станіслав, Марія, Сергій — символізують тисячі постраждалих.
Четверта зупинка — колона Діви Марії перед римо-католицькою церквою Святої Марії. Цей сірий чавунний витвір було відлито на металургійному заводі в Нойнкірхені. Автор — місцевий скульптор Ганс Боглер, який завершив роботу у 1954 році.
Учасники також відвідали внутрішнє приміщення церкви, де їм було запропоновано роздумати над такими питаннями:
- Чи починається мир із мене, з моїх власних думок?
- Яким буде мій наступний крок як захисника миру?
- Якщо я хочу бути прикладом любові й примирення, як мені слід поводитися, аби це помітили інші?
Також було коротко представлено символ «Мечі, перекуті на орала».
П’ята зупинка — турецько-ісламський громадський центр. Тут відбулася розмова з представником і адміністратором центру, який розповів про його структуру та соціальну функцію. У подальшій дискусії порушувалась тема міжрелігійного діалогу. Було наголошено, що в цьому напрямку ще потрібно зробити багато, аби налагодити регулярні й взаємні зустрічі між релігійними громадами.
Екскурсія завершилась у momentum, звідки вона й розпочалася. На завершення всіх учасників чекало дружнє спілкування за смачним холодним фуршетом.
