Пані Пономаренко, якими були завдання та методи лікування цієї психіатричної лікарні до війни, що розпочалася 24 лютого 2022 року?
Психіатрична лікарня №2 у Ворзелі з моменту свого заснування мала завдання задовольняти потреби населення Києва та Київської області в психіатричній допомозі та лікуванні. Загалом лікарня має вісім відділень, найважливіші з яких: для дітей та підлітків, для людей з синдромом Дауна, для людей з аутизмом, для людей з психо-поведінковими розладами та для людей із затримкою психічного розвитку. Окремий підрозділ присвячений допомозі хворим людям з алкогольною залежністю.
Скільки людей, травмованих війною, із зони бойових дій, зараз проходять лікування в цій клініці? Як змінилися ці завдання з початком війни? Скільки тут працює співробітників і волонтерів?
З 2015 року госпіталь спеціалізується на наданні допомоги ветеранам, які зазнали психологічних травм внаслідок військових дій на Донбасі. Більшість пацієнтів страждають від травм, спричинених російською агресивною війною. Це солдати, які воювали на фронті і не можуть впоратися з жахливою реальністю війни: їм довелося вбивати людей або пережити смерть друзів, не маючи змоги цьому запобігти. Серед пацієнтів є солдати, які відчувають, що суспільство змушує їх йти на війну, а є й такі, кого війна на фронті обійшла стороною. Є також солдати і цивільні, які пережили ув’язнення і тортури, і ті, чиї рідні стали жертвами сексуального насильства. Нарешті, є пацієнти, які через нездатність самостійно впоратися з травмою занурюються в наркотичну та алкогольну залежність. Багато пацієнтів страждають від глибокої депресії, тривоги і мають психосоматичні скарги.
Лікарня може вмістити максимум 300 пацієнтів, і приблизно 45-50 з них повинні мати можливість лікуватися амбулаторно, тобто приїжджати вдень, а ночувати вдома. Наразі в лікарні працюють 16 лікарів, 34 медсестри та 16 працівників (секретар, кухарі, водії швидкої допомоги, робітники, прибиральниця). На сьогоднішній день персонал перевантажений роботою і явно недоукомплектований, оскільки лікарня приймає більше пацієнтів, ніж дозволяє інфраструктура. Коли в лютому 2022 року розпочалася російська агресія, лікарні лікарня прийняла додатково 62 пацієнти з Харківської психіатричної лікарні. Їх довелося евакуювати з Харкова. Оскільки Харківська психіатрична лікарня не була відновлена після нападу Росії на місто, всі пацієнти наразі залишаються у Ворзелі. У вихідні на всіх 300 пацієнтів чергує лише один лікар-психіатр.
Проте до лікарні приходять волонтери, щоб запропонувати свою допомогу. Здебільшого це студенти-психологи та студенти-медики, які не мають права брати на себе відповідальність у лікуванні, а тому можливості для роботи обмежені. До початку війни в лікарні було дитяче відділення.
Члени кінологічного клубу з Києва регулярно приїжджають зі своїми собаками, щоб допомогти лікарям у каністерапії з хворими людьми.
Які основні хвороби та психічні розлади у цивільних пацієнтів і військових, які приїжджають сюди з фронту?
Ми, відповідальні особи, за законом не маємо права публікувати точні статистичні дані наших пацієнтів. Але це факт, що цей госпіталь спеціалізується на лікуванні ветеранів війни з 2015 року.
З якими очікуваннями ці люди йшли на війну? Чи не є ці сподівання хибними з огляду на те, що чекає на солдатів там?
Особиста історія кожної людини індивідуальна. Багато патріотів пішли на війну, щоб захистити свою країну. Але реальність, яка чекає на солдатів на фронті, набагато жорстокіша, ніж вони могли собі уявити.
Чи були ці чоловіки і жінки готові до війни?
Ні, загалом можна сказати, що люди не були готові до війни взагалі. До дня масованої російської атаки ніхто не вірив, що таке можливо. Тим більшим був шок серед українців.
Чи вистачає в цій клініці кваліфікованого персоналу для проведення терапії?
Персоналу не вистачає, особливо персоналу, який пройшов підготовку в галузі військової травми. Наші лікарі працюють на межівигорання. Також не вистачає медикаментів; гарантовані державою квоти були скорочені, хоча під час війни госпіталю потрібно набагато більше ліків.
Що роблять ці чоловіки і жінки після лікування?
Після лікування цивільні пацієнти повертаються до мирного життя. На жаль, кількість рецидивів велика. Це пов’язано з тим, що війна триває і майже щодня лунають гучні сирени, трагічні новини доходять до людей щодня. Після лікування більшість бійців повертаються на фронт.
З якими матеріальними та кадровими проблемами сьогодні стикається клініка?) Чого не вистачає насамперед?
Перш за все, не вистачає медикаментів та необхідного медичного і матеріального обладнання. Під час російської окупації всі комп’ютери та медичне обладнання були або вкрадені, або знищені. Серйозно пошкоджена система опалення. З кухні викрали навіть ополоники та столові прилади. Медичні енциклопедії в кабінеті директорки були спалені. Кілька відділень лікарні гостро потребують ремонту. У багатьох приміщеннях, де під час окупації були вибиті вікна і двері, падав сніг і дощ, тому підлогове покриття пошкоджене і в багатьох місцях з’явилася пліснява. Вони потребують термінової заміни. Невелика теплиця, де пацієнти вирощували власні овочі, що також є частиною терапії, була зруйнована.
Чи отримує клініка допомогу з-за кордону? Яка частина потреб клініки покривається за рахунок цієї допомоги?
Після звільнення Ворзеля і повернення ув’язнених до лікарні, в першу чергу, допомагають громадяни України. Деякі фермери з околиць привозять молочні продукти та їжу. Спортивні клуби з Києва допомогли прибрати і, наскільки це можливо, відремонтувати будівлі після окупації.
Німецька організація зробила грошову пожертву на придбання медикаментів. Їх малo вистачити до кінця 2023 року. Але реальні потреби зросли настільки швидко, що ці пакети допомоги були використані всього за 3 місяці.
Коли пані Панталеоні запитала, чи може “Ad Pacem” негайно допомогти пожертвою на закупівлю ліків, на очі директорки навернулися сльози. Вона зізналася, що на даний момент у багатьох напрямках у клініці є ліки лише до кінця поточного тижня. Вона з вдячністю прийняла пропозицію негайно придбати пакет допомоги на суму 1000 євро (див. на сайті під заголовком “Війна Росії проти України”, 3 липня 2023 року).
Пані Тетяна Пономаренко з Наталією Панталеоні та нашим представником в Україні Анатолієм Кметком.
Цей музей є головним місцем пам’яті в Арденнах, присвяченим Другій світовій війні. У ньому зібрано багато карт, декорацій, свідчень і фільмів часів Другої світової війни, що дозволяють відвідувачам пережити і зрозуміти битву, яка відбувалася з 16 грудня 1944 року по 25 січня 1945 року в районі міста Бастонь.
З 10.00 до 13.30 група з шістнадцяти осіб у власному темпі відвідала всі виставки та мультимедійні зали з аудіогідами, які завдяки інтерактивним терміналам, розміщеним вздовж маршруту, інформують відвідувачів обраною ними мовою (голландською, англійською, німецькою або французькою) про важливі події цієї битви.
Відвідувачі також можуть насолодитися захоплюючим досвідом завдяки трьом мультисенсорним шоу, які переносять їх у подорож чотирьох персонажів, що знаходяться в самому центрі конфлікту.
Після обіду на терасі “Bistrot de la Paix” група вирушила до лісу Сен-Жак, де за допомогою мобільного додатку з доповненою реальністю змогла протягом тридцяти хвилин пережити ключовий момент битви. На коротку мить вони змогли зануритися у повсякденне життя солдатів роти “Ізі”, які відсиджувалися в окопах.
Дорогі друзі,
Відвідування музеїв, виставок і місць пам’яті про минулі війни є одним із напрямків діяльності нашої асоціації Ad Pacem. У зв’язку з періодом Ковіду та нашими зобов’язаннями перед українськими біженцями у 2022 році після російської агресивної війни, ми тимчасово призупинили цю діяльність.
Військовий музей у Бастоні
У суботу 17 червня ми запрошуємо вас відвідати Музей війни в Бастоні.
Екскурсія з гідом розпочнеться в музеї о 9.30 ранку і закінчиться близько 12.30 дня. Після цього буде можливість відвідати книжкову крамницю музею і випити кави в Bistrot de la Paix. Після цього є можливість пообідати в їдальні музею (хто бажає, може взяти їжу з собою за умовою, що придбає на місці 1 напій на особу). Приблизно о 13.30 ми продовжимо другу півгодинну екскурсію за кілька кілометрів від музею.
Приблизно о 14.30 ми вирушимо у зворотний шлях.
Вхідний квиток для дорослих коштуватиме 20 євро, а для молоді до 16 років наша асоціація оплатить вхідні квитки.
Для тих, хто хотів би поїхати машиною, будь ласка, повідомте нам до 15 червня за адресою [email protected], якщо ви один із нас, маєте машину або хотіли б, щоб вас відвезли в Бастонь.
Наш секретар зв’яжеться з вами, щоб організувати спільне використання автомобілів з різних місць зустрічі.
Велопробіг за клімат – велопробіг за мир
Я хотів би скористатися цією можливістю, щоб оголосити про наш наступний захід “Велосипед за клімат” у суботу 15 липня з 10 ранку до 5 вечора на велосипедних доріжках південного Люксембургу.
Їзда на велосипеді корисна для здоров’я, для клімату і для миру!
Тож не зволікайте і приєднуйтесь до нас!
Ви вже можете зареєструватися електронною поштою [email protected]. Детальнішу інформацію про сам тур ми надішлемо вам електронною поштою на початку липня.
З побажанням миру!
Клод Панталеоні
Голова
У суботу вранці, 20 травня, вісім членів нашої асоціації зустрілися на залізничному вокзалі Беттембурга, щоб здійснити 46-кілометрову велосипедну прогулянку доріжками півдня Люксембургу.
Спочатку ми проїхали через Пеппанж (повз колишній бенедиктинський монастир) і Еланж, потім перетнули французький кордон серед полів і по дорозі відкрили для себе села Гаген і Евранж, а також пам’ятники жертвам двох світових воєн. В Евранжі ми зупинилися, щоб відвідати неоготичну церкву, присвячену святому Альбіну, яка відкрита для відвідувань, і помилуватися вітражами, два з яких присвячені війні та миру. (Церкву було частково зруйновано під час Другої світової війни і відновлено після неї).
Після повторного перетину кордону ми зупинилися в Аспельті біля замку в стилі бароко та бронзової статуї Петера Аспельтського (1240-1320, курфюрст і архієпископ Майнца), встановленої 2021 року на площі перед церквою. Однак скульптура, про яку йдеться, залишила нас здивованими через мистецький вибір: Петер фон Аспельт зображений без будь-яких єпископських відзнак і має дивний андрогінний вигляд.
Обідня перерва відбулася в Дальгаймі біля підніжжя пам’ятника Орлу. Це колона заввишки близько десяти метрів із римським орлом, що сидить на вершині земної кулі. Цей пам’ятник було споруджено 1855 року “Люксембурзьким археологічним товариством” на згадку про перебування римлян у Дальгаймі, зокрема у Вікусі Річчіакум. Лише за кілька кроків від цього місця ми також змогли відвідати галло-римський театр дорогою до Дальгайма. Цей стародавній амфітеатр, що вміщував близько 3 500 глядачів, датується II століттям.
Потім ми поїхали назад через Хассель, Альцинген і Гесперанж, де у нас була остання перерва біля ставка в центрі міського парку. О 16.30 наша група повернулася на парковку станції Беттембург, кінцеву точку цього велотуру, що пройшов за ідеальних погодних умов.
Дванадцять членів асоціації Ad Pacem зустрілися вранці в суботу 29 квітня 2023 року на автостоянці залізничного вокзалу в Беттембурзі (L), щоб вирушити на велопрогін. Після дощового і холодного початку весни ця велопрогулянка подарувала кілька годин свіжого повітря з лугів і полів.
Енергетична залежність
Асоціація підтримує велосипедний рух також з огляду на сучасні війни, які часто є війнами за контроль над нафтовими і газовими родовищами або залежність цілих народів, які їх не мають.
Нафта і газ є потужними важелями влади в руках певних воюючих держав, як у випадку з Росією, яка вже давно є основним постачальником цих енергоносіїв до Європи та України.
Це правда, їзда на велосипеді – це лише частковий вихід з цих енергетичних залежностей. Але він символізує екологічний перехід до відновлюваних і здорових для людини джерел енергії.
Вшанування пам’яті загиблих шахтарів
Проїхавши через Дюделанж-Буранж і Будерсберг, Кайль, Тетанж і Румеланж з його Гірничим музеєм, група зробила перерву на обід у місці під назвою “Лейфрахен”, біля підніжжя Національного пам’ятника шахтарям, який вшановує пам’ять багатьох людей, які загинули в шахтах Люксембургу з другої половини 18-го століття до 1950-х років. Слід пам’ятати, що серед жертв небезпечної роботи в шахтах було кілька молодих людей у віці від 13 до 15 років.
Велопробіг продовжився спуском до природного заповідника Ellergrond, розташованого поблизу французького кордону, в Еш-сюр-Альзетт. Потім група перейшла на новий пішохідно-велосипедний міст, який веде до центру Бельваля. Після короткої перерви група продовжила рух у напрямку Lallange, Schifflange, Huncherange, щоб прибути на автостоянку станції Bettembourg, кінцевої точки туру, близько 16:00.
Велодоріжки без велосипедистів
Цим велоднем асоціація нагадує всім політичним лідерам, що населення необхідно заохочувати до їзди на велосипеді на політичному рівні. За весь день учасники майже не зустріли інших любителів їзди на велосипеді на велодоріжках, які були в ідеальному стані.
