Асоціація Ad Pacem закупила 100 кг парафіну в Україні для школи в Кропивницькому (Західна Україна). Учні школи використали парафін для виготовлення окопних свічок, які були відправлені на фронт. Більшість цих учнів – внутрішні переселенці з Краматорська, міста на сході країни, розташованого неподалік від лінії фронту.
У вівторок 19 листопада 2024 року Клод Панталеоні, президент асоціації, отримав чек на суму 2 000 євро від комітету Національного синдикату найманих працівників SNE/CGFP в його штаб-квартирі в Люксембурзі-Бонневуа.
Гроші призначені для проектів гуманітарної допомоги, що фінансуються асоціацією в Україні в центрах для постраждалих від війни «Місто добра» (Чернівці) та «Притулок матері та дитини» (Івано-Франківськ).
На фото (зліва направо): Жиль ГЛЕСЕНЕР (генеральний секретар), Патрік РЕМАКЕЛЬ (голова), Клод ПАНТАЛЕОНІ, Клод РІС, Ванесса ШЕТГЕН (перший заступник голови), Крістіан КОНЕН
У ці два дні в лікарні Дніпра дитини Любомир з сім’ї біженців з Донбасу Перенiс терміново операції з приводу гострого запалення придаткових пазух носа. Операції були оплачені Ad Pacem servandam.
Благочинний концерт, організований асоціацією Ad Pacem в Італії в містечку Пергола (провінція Пезаро-Урбіно). Лаура і Даниель Панталеоні інтерпретували низку класичних та романтичних творів. Зібрані пожертви пішли на закупівлю ліків для психіатричної лікарні у Ворзелі, що під Києвом.
відправка з Люксембургу та отримання в Івано-Франківському центрі для біженців медичного обладнання (туалетний стілець,два ходунки, кілька пар милиць), а також одяг і взуття на зиму.
Наш співробітник з розвитку використовує гроші від продажу календарів на 2024 рік, щоб купити і доставити ліки, яких потребує психіатрична лікарня у Ворзелі (Україна).
Дванадцять велосипедистів з асоціації Ad Pacem зібралися на березі озера Дер 28 і 29 вересня 2024 року, щоб проїхатися на велосипедах по велосипедній доріжці, яка пролягає вздовж озера і через кілька сіл. Вся команда провела вечір і ніч у будинку, орендованому для цієї нагоди поблизу озера. У неділю відбулася друга частина маршруту, також велосипедними доріжками та дорогами в околицях озера.
Характеристика озера Дере
Озеро Дере – Шантекок або водосховище Марна – це штучне озеро на північному сході Франції. Воно розташоване на межі департаментів Марна і Верхня Марна. У 1974 році, після 10 років гігантських робіт, озеро Дере з’явилося в самому серці Шампані.
Першочерговою метою озера Дер, його призначенням, є зберігання 350 мільйонів кубічних метрів води. Починаючись у Сен-Дізьє, воно регулює течію Марни, притоки Сени, найбільшої річки Франції. З одного боку, воно зменшує наслідки повеней у Парижі, а з іншого — дозволяє підтримувати судноплавство в період посухи. Таким чином, озеро-водосховище обмежує повені в департаментах Верхня Марна, Марна, а також у долинах Марни та Сени, аж до Паризької агломерації. Озеро Дере протягом сезонів пропонує чудові краєвиди. Завдяки гарній погоді учасники групи отримали чудові враження від велосипедної прогулянки.
Озеро отримало свою назву від назви природного регіону, в якому воно розташоване, та від села Шантекок, яке було зруйноване, як і села Шампобер-о-Буа та Нуїзман-о-Буа, де на березі півострова збереглася лише церква. Під час будівництва озера в 1960-1970 роках його номінальна місткість становила 350 мільйонів кубічних метрів. З площею 48 км² це найбільше штучне озеро у метрополії Франції, але не за об’ємом.
Музейне селище Дер
Завдяки ентузіастам, а також з метою збереження пам’яті про минуле, було створено музейне селище Дер, щоб не забути про життя тодішніх мешканців, їхні села та дивовижну історію їхньої спадщини. Від шкільного класу до церкви Шампобер-о-Буа, через макет села, тут є все, щоб сьогодні відвідувачі могли побачити історію сіл, перш ніж вони були затоплені водами озера. Поруч із колишньою школою можна прогулятися садом священика або садом простих трав, відкриваючи для себе лікарські рослини.
Навколо озера
Під час перерв велосипедисти могли милуватися природою озера Дере та трисотрічними дубами навколишніх лісів. Озеро є штучним, проте воно добре допомогло природі, створивши зони спокою для 300 видів птахів, зареєстрованих на сьогоднішній день.
Ключові цифри
• 4 800 гектарів: загальна площа споруди
• 349 млн м3: місткість
• 20,3 км: земляні дамби висотою до 20 м
• 2 900 км²: контрольований водозбірний басейн
Церкви з дерев’яними фасадами, виняткова спадщина
П’ятнадцять сіл мають у своєму складі скарби культурної спадщини, деяким з яких понад 400 років. Саме посеред цієї тихої сільської місцевості розташовані незвичайні церкви, які привертають увагу відвідувачів. Таким чином, група змогла відвідати кілька з 11 церков, що внесені до списку історичних пам’яток.
Конструкція цих дерев’яних церков відображає епоху, коли для будівництва використовували матеріали, які були під рукою, щоб мінімізувати витрати і час на зведення будівель. У цьому регіоні Шампані єдиним доступним ресурсом був дуб. Тому всі споруди були дерев’яними: не тільки церкви, а й житлові будинки. Крім практичності, дерев’яне каркасне будівництво цінували за його естетичні якості!
Шановні члени нашої організації,
Цей інформаційний бюлетень містить інформацію про ситуацію на Балканах, які були спустошені війною між 1992 і 1995 роками. З того часу ситуація покращилася, але справжнього миру все ще немає, оскільки конфлікти, що лежать в їх основі, все ще існують і можуть вибухнути, наприклад, між Косово і Сербією, або в Боснії і Герцеговині між Республікою Сербською та боснійською і хорватською громадами.
Підсумки конференції Salon du Livre 2024 з нашим гостем, Жаном-Арно Деренсом, та відеозапис усієї конференції на YouTube дають змогу ознайомитися з актуальним аналізом становища народів Балкан.
У липні наша віце-президентка Наталя відвідала деякі з проектів для жертв війни, які ми підтримуємо в Україні. На жаль, ситуація для українців залишається дуже складною, і припинення вогню з Росією все ще неможливе. Росія продовжує безкарно вбивати своїх власних солдатів та українських цивільних і військових, які захищають свою країну. Ви можете прочитати звіт про поїздку нижче.
=> 8 липня 2024 року – Івано-Франківський притулок
=> 9 липня 2024 року : Misto dobra
=> 15 та 16 липня 2024 року : Концтабір «Ізолязія» в Донецьку
=> 17 липня 2024 року – Ворзельська лікарня
=> 30 серпня 2024 – Терапевтичний кабінет лікарні Ворзель
Після Другої світової війни мир в Європейському економічному співтоваристві був побудований за рахунок спільної економічної політики. Вона базувалася, серед іншого, на експлуатації викопного палива, переважно вугілля, нафти і газу. Перехід до відновлюваних джерел енергії, який передбачається з початку нового тисячоліття, вимагає від нас відмовитися від експлуатації викопного палива в середньостроковій перспективі. Мета полягає в тому, щоб уникнути катастроф, передбачених усіма сучасними дослідженнями щодо зміни клімату. Однак основні країни-експортери нафти, такі як Росія та країни Перської затоки, відмовляються здійснювати перехід до екологічної економіки. Тому війни (в Україні, Газі та інших місцях) стають засобом запобігання цьому переходу. Починаючи з 2022 року, ми бачили, як екологічні проєкти, рухи та партії згортаються або припиняють своє існування. Уряди зупиняють або гальмують екологічний перехід, який має на меті замінити причини забруднення повітря двоокисoм вуглецю, який є основною причиною зміни клімату.
Ми організовуємо наш наступний захід «Велосипед за клімат – велосипед за мир» навколо найбільшого штучного озера Франції, Лак-дю-Дер, на кордоні департаментів Марна і Верхня Марна. Доєднуйтесь до нас і відчуйте переваги їзди на велосипеді з ранку суботи 28 вересня до другої половини дня неділі 29 вересня. Увечері 28-го відбудеться дискусія на тему «фундаментальна екологія».
Запрошуємо всіх бажаючих приєднатися до нас. Ми будемо добиратися спільним транспортом. Будь ласка, повідомте нас заздалегідь електронною поштою ([email protected]) або зателефонувавши нам за номером +352 621 280 850 чи надіславши текстове повідомлення.
=> Ad Pacem Bike Tour 7 (28.09.)
=> Ad Pacem Bike Tour 7 (29.09.)
З найкращими побажаннями,
Клод Панталеоні
Голова Ad Pacem servandam
Завершено ремонт палати інтенсивної терапії. Його профінансували за рахунок коштів, отриманих від продажу календаря на 2024 рік.
Благочинний концерт, організований асоціацією Ad Pacem в Італії в містечку Серра Сант’Аббондіо (провінція Пезаро-Урбіно). Лаура, Даниель та Мішель Панталеоні інтерпретували низку класичних та романтичних творів. Зібрані пожертви пішли на закупівлю ліків для психіатричної лікарні у Ворзелі, що під Києвом.
Наталя відвідала лікарню у Ворзелі. Цього дня були передані медикаменти, необхідні для терапії, які були придбані незадовго до цього. Всі придбані ліки були оплачені за рахунок коштів, виручених від продажу календаря на 2024 рік.
Після цього віце-президентка змогла відвідати палату інтенсивної терапії, ремонт якої повністю фінансується Ad Pacem.Станом на середину липня роботи ще не були завершені.
За два дні наша віце-президентка Наталія зустрілася з трьома колишніми в’язнями концентраційного табору «Ізоляція» в Донецьку – Андрієм Кочмурадовим, Віталієм Соколовим та Валерієм Матюшенком. Цим табором керують російські окупаційні сили в окупованому Донбасі. Регулярні катування є звичним явищем. Валерій Матюшенко був звільнений лише в кінці червня 2024 року в рамках обміну полоненими. Внаслідок катувань усі троє, а також дружина Андрія Кочмурадова Олена Лазарєва, страждають від серйозних проблем зі здоров’ям, включаючи проблеми з суглобами, зубами, серцем і кровообігом, нервовою системою та інші. Вони отримують фінансову підтримку від Ad Pacem на лікування та придбання ліків.
Кочмурадов і Соколов розповіли, що перебування у в’язниці спричинило для них великі проблеми з пошуком роботи. Роботодавці відмовляють їм на підставі, що вони були політичними в’язнями, хоча пізніше українські суди визнали їх невинними. Соколов зараз працює охоронцем, а Кочмурадов досі залишається безробітним.
Лист від Валерія Матюшенка:
15 липня 2017 року пан Валерій Миколайович Матюшенко був викрадений агентами «Міністерства державної безпеки» (ФСБ) так званої Донецької Народної Республіки (ДНР). Він був засуджений до 10 років позбавлення волі і провів у полоні 7 років. Був звільнений в результаті обміну 28 червня 2024 року. Ось його історія:
«Я, Матюшенко Валерій Миколайович, 1965 року народження, українець, мешканець смт. Комсомольське Старобешівського району Донецької області, одружений, маю одного сина.
15 липня 2017 року я вийшов зі своєї квартири, щоб приєднатися до дружини, яка була в школі, де навчається наш син, і готувала клас до нового навчального року.
Я відкрив машину і в цей момент побачив білий мікроавтобус «Фольксваген» з кількома людьми всередині. Коли я вже збиралася виходити, до мене підійшли четверо чоловіків, одягли наручники і поліетиленовий пакет на голову. Вони затягли мене в мікроавтобус і кудись відвезли.
Я опинився в кімнаті, де мені сказали, що мене підозрюють у шпигунстві на користь України.
Я перебував у «МДБ ДНР» (ФСБ) та в катівні «Ізоляція» в Донецьку. У цій в’язниці було багато інших людей.
Спочатку мене кинули в маленьку кімнату. Вона не мала вікон і була розміром приблизно метр на два метри. Я не можу сказати, скільки часу я там пробув. Там постійно горіло світло і була камера спостереження. Потім мене перевели до підвалу. У підвалі було холодно. Мені давали їжу двічі на день, о 7 ранку і 7 вечора. Давали варену крупу без хліба.
Приблизно через три дні, о 2 годині ночі, мене вивели з камери і троє чоловіків почали бити.
Я не можу сказати, як довго вони мене били. Потім вони затягли мене в інший підвал. Там мене підключили до електричних дротів і почали катувати електричним струмом. Після цього повернули назад в камеру. Мені вибили зуби, зламали три ребра, і я спав сидячи більше місяця.
Побої продовжувалися майже щодня. У мене хвороба з дитинства:
Я страждаю на синдром Туретта, який загострився після катувань. На нервовому рівні у мене з’явилися проблеми зі щитовидною залозою. Важка праця призвела до пахової грижі, яку прооперували після мого повернення.
Мені потрібні зубні протези.
Після тортур і допитів «військовий суд ДНР» засудив мене до 10 років суворого режиму за шпигунство на користь України.
У цій «Ізоляції» я пробув десять місяців. Потім мене перевели до Донецького СІЗО. Після трьох тижнів у СІЗО мене перевели до колонії суворого режиму № 32 у Мінську, де я перебував до 28 червня 2024 року, коли мене звільнили.
28 червня 2024 року я прибув до Києва на гвинтокрилі. З аеропорту мене одразу відвезли в обласну лікарню, де я пробув два тижні. Зараз я вже місяць перебуваю в іншій лікарні, щоб отримати довідку про інвалідність. У мене багато проблем, в тому числі фінансових. Прошу Вашу асоціацію допомогти мені фінансово, щоб повернутися до нормального життя та придбати необхідні ліки.
З повагою».
Валерій Матюшенко
Дорогі члени Ad Pacem,
Цей інформаційний бюлетень містить огляд нашої допомоги постраждалим в Україні від російської військової агресії, яка, починаючи з 22 лютого 2022 року, залила вогнем і кров’ю схід і південь країни (20% території України).
У перші кілька тижнів ми були завалені спонтанною допомогою від членів та сусідів, які надсилали речі (ліки, одяг, ковдри, постільну білизну тощо), які могли знадобитися українцям, що тікають з дітьми від наступаючого варварства. У квітні і травні 2022 року біженці з’явилися на нашому порозі, і ми намагалися їх розмістити.
Багато пожертв, які ми отримали протягом 2022 року, дозволили оплатити всі наші відправлення долікарень у Стрию, Харкові, Краматорську та Ворзелі (психіатрична клініка для травмованих цивільних і військових), а також до внутрішніх центрів для біженців у Дніпрі, Підгородньому, Бережанах і Чернівцях в Україні. Частина цих грошей була надіслана безпосередньо через Western Union нашим довіреним особам, які купували обладнання, медикаменти та продукти харчування на місці.
Частина пожертв була використана для фінансування невідкладних операцій для поранених цивільних осіб і біженців, які не могли оплатити їх самостійно.
Від самого початку наш підхід був прозорим: ми фотографували нашу допомогу, коли її відправляли і коли її отримували. Для кожного предмета допомоги ви знайдете на сайті дату, місце, де він був відправлений і отриманий, зміст відправленої допомоги і, в більшості випадків, людей, яким була надана допомога і/або які її отримали. Так само і у випадку з грошима: на фотографіях задокументовані покупки, які були зроблені і передані тим, хто їх потребує.
На сьогоднішній день в Україну було зроблено дев’яносто відправлень (див. пряме посилання: Війна Росії проти України).
Усі кошти, отримані від продажу календаря Ad Pacem 2023, пішли на фінансування польового шпиталю, який десяток лікарів вирішили створити за лінією фронту. Це дозволило їм оперативно надавати допомогу тяжкопораненим бійцям. Ми купили їм спальні мішки, каремати, бронежилети, медичне обладнання, ліки, перев’язувальні матеріали тощо.
Лікар і фельдшер з цієї бригади написали нам, що вони були поранені російськими кулями, коли вийшли виносити поранених солдатів. З госпіталів Олег (грудень 2023 року) та Олександр (січень 2024 року) нам написали, що саме завдяки куленепробивним жилетам, які ми їм купили, їхні життя були врятовані. Промінь світла в цій жахливій війні!
Я хотів би подякувати всім нашим членам, які своїми пожертвами роблять можливим допомогу жертвам війни в Україні.
Особлива подяка нашому віце-президенту Наталії Панталеоні, яка організовує всю цю допомогу.
Клод Панталеоні
Президент
Візит нашої віцепрезидентки Наталії до «Міста добра» в Чернівцях.
Запланована заздалегідь зустріч із засновницею «Місто добра» Мартою Левченко, на жаль, не відбулася. Напередодні в дитячу лікарню «Охматдіт» у Києві влучила російська ракета. Двоє дітей з будинку «Місто добра» перебували там в очiкуваннi онкологічної операції. Тому засновниці довелося терміново виїхати до Києва. Наталя змогла відвідати весь центр «Місто добра» разом з однією зі співробітниць пані Левченко. Тут багато дітей з евакуйованих дитячих будинків з Одеси та Миколаєва (південь України). У будинку є реабілітаційні кімнати для хворих дітей та дітей-інвалідів, а також відділення паліативної допомоги. Завдяки фінансовій допомозі Ad Pacem сюди були закуплені трубки та катетери для трахеостомії та гастростомії. Також було придбано комп’ютер і монітор для спостереження за станом важкохворої дитини під час транспортування до лікарні.
